 |
 |
|
|
|
|
Каталог Garmin:Туристичні:Автомобільні:Різне:
|
пер. Торунь - г. Магура - г. Вишківський Горган - с. Синевірська Поляна - оз. Синевір - пол. Синевірська Поляна - с. ЛопушнєПеред тим як розповісти про маршрут, то хочу сказати, що ГПС то просто супер. А тепер про все попорядку. Розпочати маршрут вирішили з пер. Торунь (per torun). Cюди добрались автобусом, що слідував по маршруту - Львів-Хуст (розклад руху автобусів по цьому маршруту див. ). Оглянувшись довкола і вдосталь налюбувавшись місцевими краєвидами ми вирушили. Стежку, а точніше дорогу, знайти не викликало складнощів. По ній спокійно може їхати авто, а якщо є позашляховик по проблем взагалі не винекне. Головне визначитись з напрямком, а то випадково можна і в Славськ забрести :-).
Дорога не складна, місцями нудь брала. В орієнтування проблем не виникає, весь маршрут промаркований жовтим маркером на білому фоні Сонце похилилось вже досить на захід, дівчата (перший раз в поході) досить помучились. Тому ми вирішили шукати місце на ночівлю. Довго думати не довелось, неподалік запримітили хатинку(hatka) біля якої розклали намет. Гірше було з водою, хоч русло потічка було не далеко, воду в ньому знайшов не скоро (potik). Тим часом сонце йшло на спочинок, і ми теж вирішили його наслідувати. На наступний день з новими силами ми підкорили г. Вишківський Горган (1439,9 м). На вершині знайшли багато смачненького: "яфени", ожина, брусниця, ...
Спустились до перешийку між горами Вишківський Горган і Мал. Горган (1365,5 м) ми зійшли з промаркованого маршрути пішли і пішли вниз по дорозі, якою мабуть ліс возять, в село Синевірська Поляна. Тут знов у пригоді став навігатор. Через якийсь час появились перші хатки, а ще за пару хвилин ми побачили цілу купу різних авто і автобусів. То туристи приїхали поглядіти на озеро. Хочу сказати, що за останні роки тут сильно розвинулась інфраструктура послуг, побудовано мотелі і багато кафешок. Підходимо ближче - шлагбаум, 2 грн за вхід з чоловіка. Упс!.. Краще було б лісом заходити :-). Але сподіваючись що ці гроші підуть на облаштування заповідника - платимо, долаємо ще 800 м і нарешті, мета досягнута.  І радість і смуток охопили мене, озеро значно поміліло і заросло з часу мого останнього його відвідування. З дня святкування Незалежності на острівці синьо-жовтий прапор. Довкола багато туристів і відпочиваючих. По закутках дехто розкладав намети (хоч заборонено не те що намет розкладати, а й вогонь розпалювати). Виявляється з охоронцями можна домовитись... Ми ж проявивши свідомість піднімаємось в західному напрямку догори (десь 600-700 метрів) і потрапляємо на неймовірної красоти полонини. Правда зустрічаєм сліди перебування менш свідомих туристів: пляшки від горілки, вина, води, і т.д... Тут ночуєм і вирушаємо в село Лопушнє. Згідно прокладеного по генштабівській кілометрівці маршру мали вийти на хорошу стежку, а попали у важкопрохідний ліс. Ось тут я і оцінив можливості навігатора, він вів нас по стежці якої вже давно не було (прим. це не провина навігатора :-)), і допомагав зорієнтуватись в місці де не було ніяких орієнтирів. Через важкопрохідність лісу довелось відхилитись від маршруту і спуститись трохи нижче, там під час вирубки наробили купу доріг ними при допомозі ГПС виходимо знову на потрібну стежку, і аж до самого села. Селом виходимо до головної додороги між Хустом і Долиною і чекаємо на транспорт. З досвіду хочу сказати, що краще сюди вийти якомога раніше, бо ближче до вечора вибратися скадніше. В 15:30 нас підібрав автобус Хуст-Київ (кажуть що в 11:00 ще є великий автобус, в інший час - маршрутки). Підсумки:
Додатки: |
. Так не квапно ми підкорили г. Магуру і успіно з неї спустившись зустрілись з першим казусом. Попереду нас найрозгалуженіше ,мабуть, перехрестя стежок, а меркера не видно!!! Тут у пригоді став навігатор (GARMIN eTrex Legend), який впевнено показав що нам вперед, на гору.
